Proverbs 19

Коли Всемогу́тній царів розпоро́шував в Кра́ї, то сніг Ти спускав на Цалмо́ні. 1Гора Божа — Баша́нська гора, гора верхогі́р'я — гора та Баша́нська. 2Верхогі́р'я, — чого за́здрісно ди́витеся на ту го́ру, що Бог зажадав на мешка́ння Своє, і Госпо́дь буде ме́шкати там за́вжди? 3Колесни́ць Божих дві десятьти́сячки, тисячі багатокра́тні, — Господь із Сіна́ю прибув до святині. 4Ти піднявся був на висоту́, полоне́них набрав, узяв дари ради люди́ни, — і відсту́пники ме́шкати будуть у Господа Бога також. 5Благословенний Господь, — тягарі́ Він щоденно нам носить, Бог — наше спасіння! Се́ла. 6Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики ви́ходи смерти! 7Але розторо́щить Бог го́лову Своїх ворогів, ма́ківку, вкриту волоссям, того, хто в гріха́х своїх ходить! 8Промовив Господь: „Я спрова́джу з Баша́ну тебе́, з глибин моря спрова́джу, 9щоб ти но́гу свою мив у кро́ві, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!“ 10Похо́ди Твої, Боже, ба́чено, похо́ди Бога мого у святині мого Царя: 11Попе́реду йшли співаки́, пото́му грачі́, посеред дівчат, що бряжча́ли на бу́бнах: 12„Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел Ізраїля!“ 13Там Веніями́н молодий, їхній воло́дар, князі Юди, їхні полки́, князі Завуло́на, князі Нефтали́ма. 14Твій Бог наказав тобі силу, — будь силою, Боже, того́, кого нам учинив! 15Із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара. 16Погрози́ звірині́ в очере́ті, ▼

▼Цебто: Єгиптові.

череді волів ра́зом з телятами лю́дськими, понищ тих, хто кава́лками срі́бла ми́лується, розпоро́ш ті наро́ди, що воєн бажають! 17При́йдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш ▼

▼Куш — Етіопія.

простягне до Бога. 18Царства землі, — співайте Богові, виспівуйте Господа, — Се́ла, 19що їздить в відвічному небі небес. ▼

▼Небо небес — найвище небо.

Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним. 20Ви́знайте Богові силу, величність Його над Ізраїлем, а в хмарах потуга Його! 21Бог грізни́й у святинях Своїх, Бог Ізраїлів Він, що наро́дові дає силу й міць, Бог благослове́нний!
22

Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів.

23 24Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́! 25Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́! 26Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого! 27Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю! 28Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані! 29Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —